Погляд з середини: як працюється на СТО в Норвегії?

, 30 Січня 2019, 15:33

При слові "заробітчани" зазвичай можна уявити українців на будові, догляді за літніми людьми чи збиранні урожаю десь у Європі. Хоча декому вдається влаштуватися за фахом. Так сталося і з нашим співрозмовником, який вже не один рік працює у Норвегії на СТО. На його прохання історія буде анонімною.

Переїзд і працевлаштування
У Норвегії при офіційному оформленні необхідні сертифікати і підтвердження кваліфікації. Тож це було першим, що вимагало агентство з працевлаштування. Місцеві компанії, яких цікавить певний спеціаліст, можуть організувати курси норвезької мови, після закінчення яких складається іспит. У випадку позитивного результату пропонується лише конкретна пропозиція.

Ще одна вимога – знання англійської мови. Без цього важко знайти роботу в автомайстерні. Водночас, йдеться не про розмовний рівень, а про знання технічних термінів.

Спочатку майстру довелося займатися практично всім. Пізніше, його підвищили до бригадира, а в підпорядкуванні була команда механіків. І, як відзначає наш співрозмовник, у Норвегії простіше отримати підвищення, бо на наших СТО більше вирішують знайомства, а не професійний рівень.

Роботодавець помітив зацікавлення нашого земляка в отриманні знань і підготовки, тож його кілька разів відправляли на тематичні семінари. Важливо відзначити, що багато курсів у Норвегії проводять англійською мовою, щоб могли брати участь й іноземці.
До речі, норвежці вважають майстрів зі східної Європи хорошими спеціалістами, немає фінансової дискримінації зі своїми співвітчизниками. Завдяки цьому зарплатня була дуже хороша, навіть не зважаючи на більш високі витрати на проживання.

Відмінності між "нашим" та "їхнім"
В Україні часто можна почути: "Я власник, а ви повинні робити те, що я вам скажу". Це стосується не лише авторемонтного бізнесу, але й багатьох інших сфер. Натомість, вже у перші місяці роботи на СТО в Норвегії помічається дружнє ставлення керівників до працівників автомайстерні. Норвежці ставляться один до одного як друзі, беручи до уваги партнерські засади – всі вони одна команда.

Ще одна відмінність: скандинави зі старішими машинами не особливо задумуються, чи приїхати на офіційне СТО, чи зробити ремонт десь "на гаражах". Люди в Норвегії живуть головним чином за кредитами – на автомобіль, на квартиру – тому вони завчасно аналізують витрати. У них, перед початком ремонту, обчислюється приблизна вартість робіт, а тоді вже обирають СТО. Якщо норвежець матиме можливість зробити ремонт поза майстернею, він обов'язково скористається цією можливістю.

Дещо інша ситуація з новими автомобілями – у такому випадку норвежець обере авторизовану СТО, щоб автомобіль мав повну історію ремонту, бо у випадку продажу автомобіль більше цінується. Натомість, українці у більшості випадків (чи старі, чи нові автомобілі) зроблять ремонт якомога дешевшим.

Норвезькі закони дуже строго контролюють продаж автомобілів. В Україні часто буває, що технічний стан машини суттєво відрізняється від описаного в оголошенні. Тим часом, норвежці мають дві категорії авто оголошень: перша - це "звичайна ціна", якщо машина повністю функціонує. Друга категорія відноситься до транспортних засобів, ціна яких менша за рахунок суми, яку доведеться витратити на необхідний ремонт.

Щодо техоглядів, то тут їх повинні проводити кожні два роки. Навіть невелика несправність, наприклад, згоріла лампочка або якийсь незначний "стукіт" у двигуні, заважатимуть видачі сертифікату ТО. Автомобіль дозволять використовувати водити тільки після ремонту та повторного огляду. У Норвегії кожна велика майстерня видає сертифікати проведення технічного огляду. Місцева влада контролює і періодично перевіряє якість проведення ТО. Також такий контроль можуть здійснювати на вимогу клієнта або поліції. Якщо виникнуть непорозуміння – ліцензію буде втрачено. Саме тому норвежці особливо дбають про якість і точність проведення технічних оглядів.
Більше того, кожна зміна конструкції т/з повинна бути перевірена та узаконена державною інспекцією, а вся нова інформація також повинна бути внесена до документів машини. В інакшому випадку автомобіль підпаде під заборону водіння і потрапить на штрафмайданчик. Такі вимоги стосуються, здавалося б, тривіальних питань, таких як розмір дисків – якщо виробник автомобіля вказав, що т/з має бути обладнаний дисками з максимальним розміром 18 дюймів, а власник встановив розмір 19, то це є підставою для відмови у видача дозволу.

Електромобілі наступають
У Норвегії турбуються про екологію. Існує програма субсидій на електромобілі, а в містах встановлюють безкоштовні автостоянки із зарядними станціями – також безкоштовними. Вся необхідна інфраструктура активно розвивається.

Більшість СТО мають спеціалістів для ремонту електромобілів. Усі авторизовані сервіси мають технічну документацію, технологічні знання. Значна частина приватних автомайстерень навчає своїх працівників ремонту електрокарів. Нашому співрозмовнику часто доводилося стикатися з такими автомобілями, переважно для заміни гальмівних колодок. Одним з таких випадків був заводський електричний Peugeot 106 1992 року випуску.

Норвежці також мають цікаву ідею боротьби зі смогом. Так, нещодавно уряд реалізував ідею скорочення викидів відпрацьованих газів. Для цього по парних днях дозволялося їздити тільки автомобілям з парним реєстраційним номером, а по непарних – з непарними номерами.

Коментарі

Коментар повинен бути довжиною не менше 5 символів!

Будь ласка, акцептуйте правила!

Ще ніхто не прокоментував цю статтю. Будьте першим!