Спробую відповісти на питання: Навіщо? Чому саме зараз? І чому саме я?

Беззаперечним фактом є те, що в демократичній державі суспільство відіграє ключову роль в житті держави.  Я не поспішав би називати Україну демократичною державою. Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка ґрунтується на принципах поваги і законодавчого визнання прав і свобод людини, законності, верховенства права. На жаль, Україна ще не досягла права називатися демократичною: корупція, війна, слаба виконавча влада – ось основні проблеми держави. Водночас, попри наявні проблеми, у нетрях суспільства визріли умови для перетворення середнього класу на ”інтелектуального провайдера реформування суспільства”. Залучення ж пересічних громадян до експертного співтовариства дасть змогу створити взаємну довіру та електоральну підтримку у прийнятті важливих державних рішень.

Залучення громадськості до співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування є необхідною умовою прозорості та більшої ефективності їх діяльності. В багатьох розвинутих демократичних країнах органи влади використовують різноманітні форми взаємодії з громадянським суспільством. Для цього і створюються громадські організації, спілки, асоціації.       

Однією з таких асоціацій є АІДА, створена у 2010 році лідерами ринку запчастин. Це галузева асоціація, створена для захисту інтересів членів ринку Афтермаркету. В Україні цей ринок зародився на початку 90-х років, коли почали масово завозити іномарки. Спочатку це були 10-15 річні автомобілі середньої вартості 1-3 тис. $. Це були старі автомобілі, які по якості були кращими за нові вітчизняні авто. Одразу ж почали з’являтися постачальники запчастин. Зараз це велика галузь з десятками імпортерів, тисячами магазинів, СТО та сотні тисяч працівників. Товарообіг галузі складає більше 1 мільярда  $.

Чому саме зараз?

Після революції, а саме так суспільство висловило недовіру виконавчій владі, пройшло більш ніж півтора року, а ми не бачимо суттєвих змін в економіці країни, немає кардинальних реформ, направлених на покращення інвестиційного клімату в Україні. Корупція та неефективне управління державою, популізм та не бажання змін більшістю чиновників. Вважаю настав час на зміни, тим паче нинішня влада декларує «європейський вибір». Треба їй допомогти. Хто, як не ми, спеціалісти галузі, повинні бути експертами та радниками. 

Знайдуться критики які скажуть: не можна виступати проти влади , коли війна. Я заперечу – без сильної економіки нас переможе будь-хто. Без поповнення бюджету не буде за що купити танки, зброю, спорядження та їжу для військових. Без сильної економіки не буде здорової нації, не буде освіти, гідної роботи, а пенсіонери так і будуть тягнути зледенне життя .  З бідними країнами розмовляють з позиції сили, а сильних - бояться.

Чому саме я?

У кожного в житті настає момент, коли ти запитуєш себе: що ти  зробив?, чого досяг? і що  ще хочеш зробити.?  У мене цей момент настав. Чогось я досяг, заробив трохи грошей, став незалежним від будь-кого. Багато подорожував, багато побачив країн з кращими та з гіршими умовами життя. А що далі? Я завжди пристосовувався до обставин  бізнес-середовища, не ліз в політику, а тихенько працював. Я інтроверт, але в один прекрасний момент я сказав собі: якщо не ти то хто? Якщо ми всі будемо тихенько сидіти «по норам» і обговорювати між собою проблеми, плакатись, що держава не даює працювати, не допомогає, а, іноді,  просто грабує…      Працюючи з поляками, я завжди захоплювався, тим, як держава допомогає бізнесу , а  бізнес віддячує збільшенням буджетних платежів. І кожного разу я задавав собі питання: Чи ми гірші від тих самих поляків? Вони змогли побудували справжню європейську країну з високим ВВП (більше 13 тис $, коли Україна до кризи мала 3,5 тис $), добросовісною конкуренцією, високою заробітньою платою, пенсією.  А ми не можемо? Хіба ми не заслуговуємо на краще життя? Сумно і прикро за країну, за народ. Хоча, як говорив Шарль Луі Монтеск'є: «кожен народ заслуговує своєї участі».     Хочеться, щоб це було не про нас.              

На ринку Aftermarket  працюю з 1994 року, практично з самого початку.  Я був активним учасником зародження АІДА. Вважав тоді і зараз: асоціація потрібна. Потрібна, перш за все, для відстоювання інтересів учасників ринку.  У мене є досвід роботи в європейській компанії і моїм учителем і наставником був Кшиштоф Олексович. Проста людина, яка  побудувала одну з найпотужніших компаній у Східній Європі - «Inter Cars”, яка з сірої фірми перетворилася  на лідера ринку. Ви думаєте – феномен? Ні, просто держава створила  умови і не заважає бізнесу. Я знаю як живеться ТАМ, де є достойна освіта, медицина, заробітня плата, пенсія, дороги в кінці кінців.  Я не виїхав з України і хочу жити тут. Можливо це звучить пафосно….      

За 20 років роботи  у мене жодного разу не запитали про проблеми легальної фірми, але регулярно запрошували на «бесіди» про збільшення платежів у бюджет.
Я знаю як більшість  наших компаній починали, в яких умовах працювали, власне і продовжують працювати. Кожен з нас «вирішує питання» по своєму, має знайомих митників, податківців, пожежників і тд. Я не виключення. Але кожен раз заходячи в кабінет до чиновника з пихатою рожею, відчуваєш себе якимось боржником, злодієм. Доводиш, що ти чесна людина,посміхаєшся, жартуєш, намагаєшся сподобатись, а в душі плюєшся і думаєш:  «б…ь, коли це закінчиться? Це ти повинен мене просити а не я тебе.». У вас було таке відчуття? У мене було. І не один раз. Приходилось вирішувати питання і кожного разу я не поважав себе, але тебе поставили в такі рамки,  зробили такі правила гри і нікуди ти не подінешся, якщо хочеш працювати.    Знаю проблеми і великих і малих підприємств, знаю на власній шкірі як контролюючі органи «допомогають» нам заробляти гроші, організовувати робочі місця, будувати чесний ринок і платити, платити, платити: податки, та хабарі направо і наліво, бо без цього не зробиш бізнес в Україні, не виживеш. На жаль.  Часто підприємці в Україні безправні і треба допомогати їм у відстоюванні своїх прав.

Треба прикласти максимум зусиль, шоб нас почули. А щоб нас почули, треба не говорити, а кричати.  Багато хто каже: «у нас це неможливо». Я кажу: «можливо». По-перше не можна мовчати,. По-друге: треба змінювати відношення до влади із позиції електоральної маси до роботодавців. Що це означає: роботодавець дає роботу, платить гроші за працю і вимагає результату.  Результат є – працюєш і отримуєш премію, пільги і т.п. Результата немає – До побачення. Така ситуація у приватних компаніях. Держава – це та ж приватна компанія, тільки велика.  Я не вірю теперішній владі, як і не вірив «папередникам».

Задачі асоціації

1. Прийняття участі в  діяльність дорадчих органів при органах виконавчої влади в інтересах учасників ринку  автокомпонентів, у тому числі органами законодавчої влади, митними, податковими органами.
2. Взаємодія з іншими некомерційними організаціями ( в тому числі і міжнародними) в інтересах учасників Асоціації.
3. Проведення громадських обговорень, ”круглих столів”, диспутів, конференцій тощо.
4. Проведення соціологічних досліджень та врахування їх результатів у повсякденній роботі.
5. Професійний захист бізнесу та учасників ринку, консалтингова та  юридична підтримка профільними фахівцями..
6. Сприяння  відкритій і добросовісній конкуренції між усіма учасниками ринку. Спільна боротьба з нечесною конкуренцією, контрабандою, контрафактною продукцією, патентними «тролями».
7. створення рівних умов діяльності учасників ринку автокомпонентів згідно чинного законодавства.
8. взаємодія з виробниками автомобільних компонентів у питаннях побудови прозорого ринку в Україні.
9. Впровадження системи посередництва і вирішення спорів, які можуть виникати між учасниками Асоціації та третіми сторонами.

Сергій Овсієнко  
 директор асоціації  імпортерів та дистриб’юторів автокомпонентів   “АІДА”