Останні події свідчать про близькість важливого прориву в автомобільній промисловості. В епоху змін, які відбуваються у світі, нашим пріоритетом має бути безпека в широкому розумінні. Сюди входять сировинна, енергетична та економічна безпека, а також пошук балансу між підтримкою промисловості та регулюванням кліматичних змін. Також важливою є безпека, яку забезпечує стратегічна технологічна незалежність…

Автомобільна промисловість повинна негайно проаналізувати, що насправді сталося за останні роки. Від «Дизельгейту» та амбітної політики «чистого нуля» до досягнення компанією Tesla рекордної ринкової оцінки в 1,3 трильйона доларів США. Запрошуємо вас ознайомитися з аналізом.

Автомобільна галузь на роздоріжжі - час ставити запитання
Однією з суперечливих подій 2024-2025 року став твіт Ілона Маска, власника Tesla та платформи X, який пропагував ультраправу «Альтернативу для Німеччини». Це викликало різку критику з боку німецьких політиків, зокрема міністра економіки Роберта Хабека, який звинуватив Маска в нерозумінні кліматичних змін і просуванні крайніх правих позицій. Ця заява викликала глобальну реакцію, підірвавши довіру до Tesla і Маска з точки зору соціальної відповідальності.

Того ж тижня світ облетіла новина про угоду між Volkswagen і німецькою профспілкою, яка включає в себе масштабний план реструктуризації, що передбачає скорочення понад 35 000 робочих місць у Німеччині до 2030 року. Це рішення, викликане зростаючою конкуренцією з боку китайських виробників і мінливими ринковими умовами, викликає занепокоєння щодо майбутнього німецької автомобільної промисловості.

З огляду на ці події, європейський автомобільний сектор повинен негайно поставити собі запитання, які задають експерти та представники автомобільної промисловості. Як рішення Volkswagen, так і суперечлива заява Ілона Маска підкреслюють, що майбутнє галузі залежить від дуже швидкого та ефективного реагування на мінливі ринкові реалії та зростаючі політичні й технологічні виклики.

Tesla, лідер світової електромобільності, є орієнтиром для всієї автомобільної промисловості. Фінансові показники компанії та вражаюча ринкова капіталізація різко контрастують з викликами, з якими стикаються європейські автовиробники.

Спостереження № 1 - економічна безпека. Фінансовий стан європейських виробників

Капіталізація шести найбільших європейських автовиробників, тобто Volkswagen, BMW, Mercedes, Stellantis, Renault, Porsche, становить 260 млрд євро, що в чотири рази менше, ніж вартість Tesla (1,3 трлн євро на кінець 2024 року). Зниження вартості та прибутків європейських виробників вказує на труднощі, пов'язані з посиленням конкуренції, технологічними змінами (перехід на електромобілі) і тиском адаптації до мінливого попиту та виробничих витрат.

Аналізуючи зниження ринкової вартості найбільших європейських автовиробників, таких як Volkswagen, BMW та Mercedes-Benz, варто звернутися до ширшого контексту німецького фондового ринку. У 2024 році німецький індекс DAX, що включає 40 найбільших компаній Німеччини, акції яких котируються на біржі, зріс на 20% порівняно з попереднім роком. Це покращення було головним чином зумовлене пожвавленням у технологічному та фінансовому секторах, тоді як автомобільний сектор відставав.

Загалом, європейський автомобільний сектор стикається зі значними викликами з точки зору прибутковості, конкурентоспроможності та адаптації до мінливих ринкових умов.

Коментар Кшиштофа Олексовича, засновника і багаторічного президента компанії Inter Cars, дистриб'ютора автомобільних запчастин:

- Європейський автомобільний сектор стикається з різким зниженням прибутковості через посилення регуляторного тиску, дороговартісну технологічну трансформацію та минулі стратегічні помилки. Водночас зростаюча фінансова та технологічна перевага Китаю підкреслює нагальну потребу в комплексній стратегії, яка б дозволила європейським виробникам відновити конкурентоспроможність.

Спостереження № 2 - сировинна та енергетична безпека. Регуляторний тиск, помилкові стратегічні рішення, виклики електромобільності та домінування Китаю

В основі нинішньої кризи в європейському автомобільному секторі лежать помилкові стратегічні рішення та зростаючий регуляторний тиск, які наклалися на глобальну технологічну та фінансову конкуренцію.

Однією з найбільш кричущих помилок стала експансія на російський ринок. Виробничі потужності в Росії, які повинні були забезпечити довгострокові прибутки, були продані за символічні суми після початку війни в Україні. Ці рішення не лише призвели до фінансових втрат, але й суттєво знизили виробничий потенціал компаній регіону. Якби замість інвестицій в Росію ці кошти були спрямовані на розбудову власних ланцюгів постачання для виробництва електромобілів (EV) в Європі, стан сектору міг би виглядати інакше сьогодні.

Другою серйозною помилкою була інтенсивна експансія на китайський ринок. Спочатку ця діяльність здавалася багатообіцяючою і приносила позитивні результати, але протекціоністська політика Китаю швидко призвела до маргіналізації європейських брендів. Китайський уряд, підтримуючи місцевих виробників за допомогою численних субсидій та регулювання, фактично ускладнив конкуренцію західних компаній на місцевому ринку. Як наслідок, європейські виробники, позбавлені аналогічної підтримки з боку власних урядів, втрачають позиції в Китаї, який зараз є найбільшим автомобільним ринком у світі. Водночас європейські компанії вкладають значні кошти в розвиток технології електромобілів, які є дорожчими і менш конкурентоспроможними порівняно з китайськими аналогами. Китайські електромобілі, які на 30-40% дешевші і більш технологічні, кидають виклик європейським виробникам. Правила, що змушують до переходу на електромобільність, хоч і сприятливі для навколишнього середовища, ставлять європейські компанії в ще більш складнішу ситуацію, особливо перед обличчям стратегій Китаю, які підкріплюються послідовною державною політикою та високими субсидіями. Успіх Китаю в секторі електромобілів ґрунтується на трьох ключових стовпах: нижчі виробничі витрати завдяки державним субсидіям у розмірі близько 15 мільярдів євро на рік, контроль над глобальними ланцюгами поставок сировини, такої як літій і кобальт (70% світового видобутку), і домінування у виробництві акумуляторів (66% світового ринку). Відсутність високовартісних регуляторних вимог також дозволяє китайським компаніям рости і розширюватися в глобальному масштабі. Такі виробники, як BYD, NIO, Geely та Great Wall Motors агресивно завойовують європейський ринок, пропонуючи технологічно передові транспортні засоби за цінами, недоступними для місцевих виробників.

Коментує Альфред Франке, генеральний директор MotoFocus:

– З огляду на зростаюче домінування Китаю та наслідки непродуманих стратегічних рішень, майбутнє європейської автомобільної промисловості вимагає скоординованих дій у сфері технологій, сировини та промислової політики, включаючи законодавчі зміни. Без таких дій розрив між Європою та Китаєм стане незворотнім, а наслідки стратегічних помилок відчуватимуться десятиліттями.

Зауваження № 3 - економічна безпека. Звільнення працівників і закриття заводів в автомобільній промисловості та наслідки для ринку праці

Зіткнувшись з наслідками неправильних стратегічних рішень і посиленням глобальної конкуренції, європейський автомобільний сектор стикається з серйозними соціальними наслідками. Скорочення робочих місць і закриття заводів стають видимими ознаками зростаючої кризи, що зачіпає як виробників, так і постачальників автомобільних компонентів. Volkswagen, найбільший європейський автовиробник, оголосив про плани закрити до трьох заводів у Німеччині, в тому числі завод у Цвіккау, який був ключовим центром виробництва електромобілів. В результаті до 10 000 людей можуть втратити роботу, що еквівалентно приблизно 10% робочої сили на цих підприємствах. Mercedes-Benz також оголосив про реструктуризацію, яка передбачає скорочення близько 3 000 працівників на своїх підприємствах у Баден-Вюртемберзі.

Криза також вплинула на низку постачальників автомобільних запчастин, таких як Bosch і Continental, які оголосили про загальне скорочення близько 5000 робочих місць на своїх заводах у Німеччині до кінця 2025 року. Ці скорочення є відповіддю на зниження попиту на традиційні запчастини для автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння та посилення конкуренції з боку китайських виробників комплектуючих для електромобілів. Німецька профспілка попереджає, що якщо енергетичний перехід у галузі не прискориться, масштаби звільнень можуть бути набагато більшими.

Загальна кількість робочих місць у німецькій автомобільній промисловості під загрозою звільнення до кінця 2025 року становить понад 50 000. Регіони з високою концентрацією промисловості, такі як Нижня Саксонія та Баварія, вже відчувають тиск скорочення робочих місць. У Вольфсбурзі, штаб-квартирі Volkswagen, скорочення можуть торкнутися близько 7% місцевих робочих місць.

Перед обличчям цих викликів регіональні уряди та профспілкові організації посилюють тиск з метою збільшення інвестицій у навчання та створення альтернативних робочих місць у галузях, пов'язаних із зеленою енергетикою та технологіями майбутнього. Однак без негайної політичної підтримки та скоординованих дій масштаби негативного впливу можуть поширитися не лише на працівників, а й на місцеві економіки, які значною мірою залежать від автомобільного сектору.

Коментує Кшиштоф Олексович:

- Скорочення робочих місць у німецькій автомобільній промисловості не лише дестабілізує місцеві громади, але й підриває світову позицію Європи як лідера автомобільної промисловості. Без активної державної підтримки та інвестицій у технологічну трансформацію нинішня криза може мати довгострокові наслідки як для працівників, так і для економіки континенту в цілому.

Спостереження 4 - Економічна безпека*. Тиск часу: чи адаптує Європа свою кліматичну політику, і якщо так, то як?

*економічна безпека при знаходженні балансу між підтримкою промисловості та регулюванням зміни клімату

Перед лицем зростаючих викликів, пов’язаних із трансформацією автомобільної промисловості, зниженням конкурентоспроможності європейських виробників і необхідністю досягнення кліматичних амбіцій, потреба в скоординованих діях на рівні ЄС стає все більш очевидною. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у липні 2024 року, виступаючи в Європарламенті, оголосила про продовження амбітної кліматичної політики, спрямованої на досягнення кліматичної нейтральності Європи до 2050 року. При цьому вона підкреслила, що реалізація цих цілей повинна враховувати конкурентоспроможність промисловості та потреби суспільства.

Ключовим елементом цієї стратегії має стати нова Угода про чисту промисловість, яка буде представлена в перші 100 днів роботи нового парламенту. Ця угода базується на чотирьох стовпах: доступні ціни на енергоносії, захист внутрішнього ринку, просування «зеленої» продукції та спрощення бюрократії. Особливий акцент робиться на цінах на енергоносії, які залишаються головним викликом для промисловості після кризи, спричиненої російським вторгненням в Україну. Для європейських виробників, які вже стикаються з тиском глобальної конкуренції, наявність дешевої енергії має вирішальне значення.

Коментує Альфред Франке:

- Європа повинна знайти баланс між досягненням кліматичних цілей і забезпеченням конкурентоспроможності своєї промисловості. Співпраця між регулятором і виробниками матиме вирішальне значення для створення умов, сприятливих для трансформації, одночасно запобігаючи подальшій втраті частки ринку в стратегічних сегментах. Наскільки важливою є державна підтримка промисловості, свідчать приклади інших регіонів, наприклад США, які запровадили Закон про зниження інфляції, або Китай, який надає субсидії у розмірі близько 15 мільярдів євро на рік. Однак, враховуючи зростаюче лідерство Китаю в секторі електромобілів і його успішну промислову політику, виникає питання, чи достатньо нинішніх заходів Європи, щоб впоратися з цією глобальною конкуренцією?

Ключові питання, які задають автомобільні експерти та представники галузевих організацій.
Європейська автомобільна промисловість стоїть перед екзистенціальним викликом. Регуляторний тиск, високі ціни на енергоносії та зростаюча конкуренція з боку Китаю вимагають невідкладних дій та підтримки з боку урядів та європейських інституцій. Тому ми зібрали запитання від експертів та представників автомобільної промисловості, щоб висвітлити наступні проблеми.

• Чи поглинуть технологічні компанії автовиробників, чи навпаки?
• Які кроки має зробити Європа, щоб ефективно конкурувати з Китаєм і відновити свої позиції у світовому автомобільному секторі?
• Які кроки необхідно зробити європейським виробникам, щоб адаптуватися до нових
• Що має статися, щоб користувачі автомобілів в ЄС переконалися в електромобільності?
• Чи існує реалістичний план забезпечення технологічної переваги Європи до того, як у ключових інноваціях домінуватимуть світові гіганти за межами Європейського Союзу?
• Чи не посилюють правила, спрямовані на захист клімату, домінування Китаю - найбільшого емітента CO2 у світі?

Європа, незважаючи на свої кліматичні та технологічні амбіції, не може дозволити собі відсутність узгодженої промислової стратегії, яка в останні роки відкрила двері китайському домінуванню. Повернення до конкурентоспроможності вимагає не тільки інвестицій в технології, але, перш за все, зміни мислення про майбутнє автомобільної промисловості як стратегічного стовпа європейської економіки.

Рекомендації від експертів та представників галузевих організацій
Для того, щоб ефективно конкурувати на глобальному ринку, Європа потребує широких державно-приватних альянсів, які поєднують технологічний потенціал компаній з фінансовими та регуляторними можливостями інституцій ЄС. Ось чому промисловість спільно рекомендує конкретні дії, тісно пов'язані з безпекою в широкому розумінні, такою як економічна, сировинна чи енергетична безпека ЄС:

• Розвиток європейської екосистеми акумуляторів і напівпровідників на кожному етапі ланцюжка створення вартості.
• Підтримка виробників автокомпонентів і автозапчастин у переході до нульових викидів.
• Побудова внутрішніх ланцюгів постачання в Європі для ключової сировини (наприклад, кобальту, літію), щоб зменшити залежність від зовнішніх постачальників.
• Запровадження узгодженої системи підтримки виробників електромобілів та їхніх субпостачальників за зразком дій Китаю або США.
• Шукати та будувати міцні партнерські відносини замість того, щоб брати участь у руйнівних торгових війнах.
• Просування європейських технологій зеленої енергетики на світових ринках шляхом підтримки експорту.

Тільки таким чином можна створити комплексну екосистему підтримки промислової трансформації, яка дозволить Європі відновити конкурентоспроможність і безпеку в багатьох сферах.

На жаль, подальше зволікання може мати зворотний ефект в інших секторах: автомобільна промисловість тісно пов'язана з іншими стратегічними галузями, такими як машинобудування, електроніка або енергетика. Втрата лідерства в одній галузі часто призводить до занепаду інновацій по всьому ланцюжку створення вартості.

Підготувала Марія Вишневська, бізнес-аналітик.