Модифікації підвіски часто спрямовані на покращення керованості та надання автомобілю більш спортивного характеру. На практиці багато з них, виконаних без розуміння впливу на геометрію та роботу підвіски, приносять ефект, протилежний від запланованого.

Замість покращення з’являються проблеми зі стабільністю, зчепленням з дорогою та довговічністю деяких деталей.

Підвіска — це система взаємопов'язаних елементів, у якій кожна зміна впливає на інші компоненти. Заниження автомобіля або зміна геометрії призводять до зміщення загального балансу автомобіля.

Найбільша помилка – розглядати модифікації як окремі операції. Насправді вони вимагають системного підходу. В іншому випадку автомобіль може вести себе гірше, ніж у заводській конфігурації, незважаючи на використання теоретично «спортивних» рішень.

1. Стискання пружин
Крайнім прикладом є застосування гвинтових хомутів (також відомих як U-подібні болти або цибанти), які фізично зменшують висоту пружин. У цьому випадку обмежується хід підвіски, але її жорсткість залишається незмінною. Це означає, що під час наїзду на нерівності підвіска швидше досягає своїх граничних положень, що може призвести до частого удару об обмежувачі або випадання пружини з гнізда.

2. Заниженні пружини
Заниженні пружини є значно кращим рішенням, ніж хомути, але їх використання без відповідного налаштування інших елементів підвіски також має серйозні наслідки.

Заниження кліренсу автомобіля збільшує ризик пробиття підвіски та змінює геометрію, зокрема кут розвалу. Це може призвести до зниження зчеплення з дорогою та нерівномірного зносу шин. Додатковою проблемою, як і у випадку використання хомутів, є ймовірність випадання пружини з гнізда.

3. Зміна геометрії підвіски
Модифікації, що впливають на геометрію підвіски, можуть швидко створити візуальний ефект, але часто це відбувається за рахунок керованості.

Збільшення кута розвалу покращує контакт шини з дорожнім покриттям у повороті лише до певної межі. У дорожніх умовах надмірний розвал призводить до зменшення площі контакту шини з асфальтом під час руху по прямій, що обмежує зчеплення та спричиняє нерівномірний знос протектора.

4. Проставки коліс
Проставки застосовуються головним чином для розширення колісної бази та поліпшення зовнішнього вигляду автомобіля. Хоча вони можуть незначно впливати на зменшення передачі бічних навантажень, їхній вплив на підвіску є значно ширшим.

Вони змінюють радіус повороту та роботу системи рульового керування й підвіски. Вони також впливають на динамічне сходження під час гальмування та прискорення, що може погіршити стабільність автомобіля. Крім того, вони збільшують навантаження на підшипники коліс та інші елементи, що скорочує їхній термін служби.

5. Занадто жорсткі елементи, що обмежують роботу підвіски
Збільшення жорсткості підвіски часто розглядається як спосіб покращення керованості. Насправді надмірне втручання в цьому плані може мати протилежний ефект. Встановлення жорсткішого стабілізатора поперечної стійкості зменшує крен кузова, але водночас змінює розподіл зчеплення між осями. Залежно від того, яка вісь буде жорсткішою, може зрости схильність до недостатньої або надмірної керованості.

Крім того, стабілізатор поперечної стійкості з'єднує колеса однієї осі, обмежуючи їх незалежну роботу. У ситуації, коли одне колесо натрапляє на нерівність, частина зусилля передається на інше. На нерівній поверхні це може призвести до тимчасової втрати зчеплення обох коліс, що негативно впливає на стабільність автомобіля.

Тюнінг підвіски вимагає комплексного підходу та врахування всіх взаємозалежностей у системі шасі. В іншому випадку навіть популярні рішення можуть погіршити керованість та скоротити термін служби компонентів, замість того, щоб реально покращити характеристики автомобіля.