Будь-який сімейний лікар залюбки розповість, яких шкідливих звичок треба уникати, аби не створювати проблем для організму. Такий самий перелік «рукотворних» загроз має кожен досвідчений автомеханік – відносно шкоди, якої ми завдаємо власній машині. Позбутися поганих манер зовсім не важко – головне, дізнатися про них.

Користування автомобілем для більшості з нас стало буденною справою – настільки звичною, що багато дій та маніпуляцій ми виконуємо машинально, не замислюючись. І при цьому не завжди робимо все правильно. Сучасні автомобілі покірно виконують наші команди, в тому числі і не зовсім коректні, але «втома» накопичується в деталях та вузлах, які врешті-решт виходять з ладу достроково.

Двигун «на холодну»
Запустивши двигун після тривалої стоянки, відразу рушати з місця – це неправильно. Деталі циліндропоршневої групи в холодному моторі зазнають збільшених навантажень і прискорено зношуються.

Ні, прогрівати сучасний двигун до номінальної робочої температури (порядку 90 оС) не обов’язково. Достатньо дати йому попрацювати на холостому ходу, щоб потухла синя піктограма на панелі або стрілка термометра змістилася на перші поділки.

Але тут важливо інше: непрогрітий мотор не можна навантажувати. А під навантаженням треба розуміти рух як високих обертах – понад 4500 – 5500 об./хв, так і на занизьких – нижче 1500–2000 об./хв. Різні моделі двигунів мають різні діапазони оптимальних обертів, відповідно, і в непрогрітому стані кожен мотор полюбляє свій діапазон. Але якщо на першому кілометрі поїздки ви будете тримати стрілку тахометра у діапазоні 2000–3000 об./хв, не помилитеся.

Більше газу – менше ям
Певна категорія водіїв не привчила себе до акуратного подолання ділянок шляху з вибоїнами. Автомобілі більш-менш високого класу, яких у вживаному вигляді останніми роками чимало завезли в Україну з Європи, часом страждають від своєї комфортабельності. Біда в тому, що в салоні багатьох моделей вибоїни майже не відчуваються, тож їхні водії не бачать сенсу пригальмовувати або об’їжджати «смугу перешкод» на асфальті. Є «байдужі» до ям моделі і серед масових машин. Між тим, кожен такий танок коліс на ямах та хвилях відбивається на ресурсі витратних деталей підвіски – амортизаторів, шарнірів, сайлентблоків, а то й важелів у зборі.

«Автомат» у морози
Мало хто має звичку прогрівати перед поїздкою не лише двигун, а й коробку-автомат. Навіть якщо двигун прогрітий до робочої температури, коробка передач від нього майже не нагрівається. І хоча це стосується в першу чергу морозних днів, неграмотної експлуатації протягом одного лише зимового сезону може бути достатньо, щоб наблизити недешевий ремонт. Але майте на увазі, що кожен з чотирьох видів автоматичних трансмісій потребує свого підходу.

Класична АКП (гідромеханічний «автомат»). Класичний «автомат» треба прогрівати. Проблема в тому, що його робоча рідина – олива ATF – на морозі робиться густою настільки, що не може виконувати своїх функцій. Мастило не стискує належним чином пакети фрикціонів, і їхні диски інтенсивно зношуються – це раз. ATF у напівзастиглому вигляді не забезпечує штатної роботи гідротрансформатора – це два. Нарешті, надмірно густа рідина створює в магістралях гідросистеми АКП завеликий тиск, який виводить з ладу клапани гідроблока – це три.

Варіатор (CVT). Варіатор треба прогрівати. Тут справа в тім, що робота такої трансмісії великою мірою базується на унікальних якостях його оливи. А вона за низьких температур частину цих якостей втрачає. Через що прискорено зношуються найдорожчі компоненти CVT – шківи та металевий ремінь, які на холоді надмірно прослизають між собою.

Робот (роботизована «механіка»). Роботизована коробка спеціального прогріву не потребує. Тому що в ній, як і у звичайній МКП, навіть при положенні важеля на «нейтралі», коли двигун працює і машина стоїть на місці, обертаються вали та шестерні. Вони і розігрівають оливу, яка в замороженому вигляді ускладнює перемикання передач.

Преселективний робот («з двома зчепленнями», DSG). Трансмісію преселективного типу перед поїздкою спеціально прогрівати не треба. Тому що конструктивно це звичайний «робот», але зі збільшеним комплектом валів та шестерень. Відповідно, він так само самостійно розігріває себе навіть при стоянці з двигуном, який працює.

Щоб швидко прогріти класичний «автомат»-гідромеханіку чи трансмісію-варіатор, треба при ввімкненому двигуні увімкнути селектор у положення D або R і кілька хвилин утримувати машину на місці педаллю гальма. Цікаво, що при цьому буде швидше прогріватися і двигун, бо йому в такому режимі доведеться прокручувати ще й холодні агрегати трансмісії.

На обертах
Ціла група водійських помилок пов’язана зі звичкою постійно тримати неоптимальні оберти двигуна. Так, молоді та просто активні драйвери часто не випускають стрілку тахометра з правої частини шкали. Зрозуміло, чому вони це роблять: на низьких передачах машина більш динамічна, та й звук її роботи більше схожий на спортивний. Але ж при постійній їзді в такому режимі двигун швидше зношується, оскільки більшість його деталей зазнають більших навантажень.

З іншого боку, частина водіїв живе з іншою манією: економія пального. Вони весь час намагаються тримати двигун на низьких обертах, що може бути ще гіршим. У подібному режимі такі відповідальні деталі як вкладиші, поршні та кільця отримують менше оливи, і можливе їх «напівсухе» тертя. А ще створюється більше умов для відкладення нагару на деталях циліндропоршневої групи. Якщо за таких обертів ще й постійно навантажувати двигун (рушанням, обгонами, рухом на підйом), капремонт точно доведеться робити раніше.

Отже, найкращий режим для двигуна – у середині робочого діапазону або трохи вище. Для більшості нинішніх бензинових моторів це буде зона 2500–4000 об./хв, для дизельних – близько 1800–3000 об./хв. І майте на увазі: підказки щодо перемикання передач, які висвічуються на щитку в багатьох моделей, орієнтовані, в першу чергу, на економію пального.

Нога на педалі
Поки права нога тисне акселератор і гальма, ліва має стояти на спеціальному майданчику, який є на більшості сучасних моделей. Але окремим водіям чомусь зручніше не твердий майданчик, а ліва педаль – зчеплення, а на машинах з «автоматом» – гальмівна. Такої звички треба позбуватися, бо вона стає причиною передчасного виходу з ладу деталей відповідних систем – наприклад, натискного підшипника, кошика зчеплення та гальмівних колодок.

Розтягнуте задоволення
Ще одна негарна водійська манера – порушений алгоритм маніпуляцій з педалями зчеплення і «газу» на машинах з «механікою». Чи то через помилкові навички, отримані в автошколі, чи то через бажання їздити «по-спортивному» деякі автомобілісти при перемиканні передач відпускають зчеплення при зависоких обертах двигуна. Автомобіль при цьому справді енергійно «стрибає» вперед, але коли таке робиться при кожному перемиканні, ціла низка деталей стає у чергу на заміну: диск та кошик зчеплення, натискний підшипник, а іноді – і його величність двомасовий маховик.

Дешевий бензин
Старий стереотип про те, що на дешевому пальному можна зекономити, міцно сидить у головах багатьох водіїв старої школи – навіть якщо вони давно пересіли з «Жигулів» на європейські марки. Для більшості сучасних машин дешевизна бензину чи дизпалива обов’язково потім вилазить боком – у вигляді неочікуваного ремонту паливної системи. Автомобіль слід заправляти пальним тих кондицій, на які він розрахований, – тобто чистим, певного класу Euro і з відповідним октановим чи цетановим числом.

«Ще походить!»
На жаль, багатьом водіям бракує однієї дуже корисної звички – відразу після появи симптомів несправності їхати на діагностику на СТО. Усі системи сучасних авто як правило мають великий запас надійності, тож часто машина продовжує їздити навіть за наявності чималих проблем. Стукіт у підвісці, вібрації та гудіння трансмісії, поганий запуск, втрата оливи, перевитрата пального – часто-густо автовласник вважає ці несправності дрібними, бо вони не перешкоджають користуванню машиною. Поки до вирішення цих проблем дійдуть руки, з ладу можуть вийти й інші деталі, які працюють разом з проблемними. Ремонт обійдеться набагато дешевше, якщо не відкладати його на потім.

Важливо
Замінити погані звички на хороші буває не так вже і просто, особливо якщо ви «користувалися» поганими протягом багатьох років. Але ж тут не потрібні жодні витрати, крім власної волі, а натхненням для вас хай буде думка про кошти і час, які вдасться заощадити завдяки зменшенню кількості ремонтів.

Ігор Широкун