Без перебільшення можна сказати, що майже всі вдосконалення, зроблені автовиробниками та їх постачальниками (електроніка, трансмісія, гальмівна система тощо), можуть бути незначними, якщо контакт шини з дорогою не відбувається належним чином. Легко побачити, що незалежно від потужності та гальмівної ефективності автомобіля, його потенціал може бути використаний лише настільки, наскільки це дозволяє шина, особливо у поворотах.

Історія шин
У доавтомобільну епоху зазвичай використовувалися колеса з дерева з металевими накладками. Однак зі збільшенням швидкості ця конструкція виявилася занадто жорсткою і крихкою.

У 1839 році американський інженер Чарльз Гудієр винайшов процес вулканізації, завдяки якому стало можливим створювати міцні зв'язки між молекулами каучуку за допомогою високої температури. Саме ці зв'язки надають гумі відповідну гнучкість і водночас твердість, якої гума не мала до вулканізації. У 1888 році Чарльз Данлоп обернув гумову трубку навколо металевого колеса велосипеда, яка спочатку була наповнена водою, а потім повітрям. Автомобільна промисловість швидко підхопила цю технологію, використовуючи її та розвиваючи донині.

Сучасна конструкція шин
На перший погляд, шина не виглядає складною за своєю будовою, але вона справді складна і складається з багатьох різних елементів. Перелічимо найважливіші з них та їх функції.

Протектор
Це поверхня шини з малюнком, що забезпечує контакт з асфальтом. З цієї частини шини ми можемо з першого погляду прочитати більшість інформації про неї: сезонність, ступінь зносу і навіть стан шасі. Протектор повинен забезпечувати чудове зчеплення, навіть якщо стороннє тіло, наприклад, дощова вода, потрапляє між шиною та асфальтом. Тут дуже важливий малюнок протектора, який виробники проєктують так, щоб під час обертання колеса з-під шини видавлювалося якомога більше води, мінімізуючи явище, яке називається акваплануванням.

Зимова гума відіграє схожу роль, але тут потрібно використовувати інший метод. Зимові шини відрізняються складним малюнком протектора, в тому числі поперечним, а також ламелями. Звичайно, це не єдина різниця між зимовими та літніми шинами (наприклад, зимові шини зазвичай виготовляються з м’якшої гуми, яка швидше старіє), але це найважливіше, коли йдеться про протектор.

Протектор всесезонної шини має малюнок, який поєднує в собі риси двох інших видів шин(зазвичай середня частина нагадує зимовий протектор, а краї - літній).

Раніше відновлені шини були звичним явищем, тепер їх можна побачити переважно на вантажівках. Відновлення протектора — це процес, за допомогою якого новий протектор наноситься на «лису» шину після належного очищення. Метою такої практики є, зазвичай, економія коштів.

Канавки
Малюнок протектора складається з так званих канавок, глибина яких згідно з нормативами повинна бути не менше 1,6 мм. Однак рекомендується замінити шини, коли глибина стає менше за 3 мм.

Ущільнюючий шар
Зберігає герметичність шини та запобігає проникненню вологи та повітря. Знаходиться всередині шини.

Боковина
Забезпечує стабільність шини - боковина має бути одночасно жорсткою, щоб забезпечувати роботу шини, і так само гнучкою, щоб пом’якшувати проїзд перешкод.

Каркас з металокорду
Це несуча конструкція шини - власне каркас шини передає зусилля від бічної частини.

Нейлоновий бандаж
Це шар, вбудований у гуму між протектором і каркасом, метою якого є запобігання пошкодженню.

Бортове кільце
Це змотаний сталевий дротяний обід, вбудований в гуму, який забезпечує прилягання шини до обода, витримує навантаження до 1800 кг без ризику лопнути.

Посадковий борт
Це спеціальна виїмка внизу борта шини, призначена для захисту обода від стирання та пошкодження, спричиненого, наприклад, проїздом занадто близько до бордюру чи іншої перешкоди.

Ніпель
Встановлюється на ободі, дозволяє накачувати шину повітрям і перевіряти тиск.

Ковпачок ніпеля
Захищає ніпель від бруду та вологи - клапан повинен бути герметичним.

Матеріал шини
Те, що ми називаємо гумою в цій статті, містить багато інших інгредієнтів. Натуральний каучук все ще використовується сьогодні, але є також багато синтетичних полімерів, про які можна написати окрему статтю (наприклад, хлоропрен, неопрен, поліізопрен або акрилонітрил-бутадієновий каучук тощо).

Крім основної сировини, є також наповнювачі. Наприклад сажа, яка надає шині колір, діоксид кремнію, який відповідає за зв'язування сірки при вулканізації, крейда і т.д. Однак наповнювачі не тільки надають колір, але і продовжують термін служби шини, роблячи її більш стійкою до зовнішніх факторів.

Третя група - пластифікатори, тобто олії і смоли, завдяки яким шина стає більш еластичною і має краще зчеплення. Олії підвищують опір ковзанню, тому зимові шини мають їх більше, ніж літні. Пластифікатори запобігають гуми при низьких температурах.

За останні 20-30 років відбулися зміни не тільки в якості матеріалів, але і в будові шин. Датчики контролю тиску TPMS стали звичним явищем у ЄС та багатьох інших країнах. А у преміальних категоріях легкових автомобілів шини, захищені від проколів, є майже звичним явищем.

Наближення широкого впровадження електромобілів і збільшення масових навантажень транспортних засобів на шини змушує виробників шукати альтернативні рішення щодо опору коченню та вантажопідйомності. Наразі всі великі шинні компанії виробляють принаймні одне сімейство шин, призначених для електромобілів – це асортимент, який з часом набуватиме все більшого значення.

Сертифікація ЄС

Регламент ЄС (1222/2009), який набув чинності у 2012 році, спрямований на підвищення безпеки та ефективності дорожніх транспортних засобів і зменшення негативного впливу шин на навколишнє середовище. Останніми роками користувачі дедалі частіше вимагають інформації про реальні експлуатаційні характеристики шин. Регламент ЄС має на меті допомогти в цьому відношенні трьома важливими параметрами.

З 1 листопада 2012 року всі шини легкових автомобілів, позашляховиків, малотоннажних і вантажних автомобілів повинні бути промарковані вищевказаними даними. Крім того, дані з етикетки шин також повинні бути включені в рахунок-фактуру покупки. Етикетка містить інформацію про 3 характеристики: економія пального (опір коченню), гальмування на мокрій дорозі, шум від кочення.